Step 14
Вічність у хаті: український Богом освячений
звичай
1. Радіти
і плакати разом: український стиль життя, як найкращий дар Богові для
освячення; радість, яка перемагає смуток і дає втіху серед земних негараздів;
«світло світить в темряві і темрява його не огорнула» - святкуємо події
християнського життя; весела духовність української молоді; повнота життя:
разом працюємо, разом молимося, разом святкуємо, разом бавимося.
«Ти,
Господи, з’єднав різні народи у визнаванні святого Імені Твого. Благаємо Тебе
за з’єднання всіх християн і, зокрема, за християнські народи Сходу. Просимо
Тебе, розпали в нас усіх бажання єдності, щоб ми разом творили одне стадо під
проводом одного пастиря. Вчини, Господи, щоб вони перейнялись наукою своїх
святих учителів, які є також і нашими отцями у вірі. Бережи їх від зла, яке
може їх від нас відлучити. Дух згоди й любові, що є знаком Твого перебування
між вірними, нехай прискорить той день, коли наші бажання зіллються з їхніми,
щоб таким чином кожний народ усякої мови пізнав і прославив Господа нашого
Ісуса Христа, Твого Сина. Амінь.»
Розпорядок зустрічі:
- Збір
- Привітання та початкова молитва
- Вступне слово
- пояснення для праці в групах
- Праця в групах
- «Вільний мікрофон»
- Підсумок
- д/з
- молитва
- чай і щось смачненьке
Початкова молитва: молитва розпочинається
знаком хреста, молитвою «Царю небесний» та читанням Святого Письма: -
Псалом 46
1 хору. Сипів Кораха.Псалом.2 Усі народи, заплещіте в
долоні; радісним голосом ликуйте для Господа 3 Бо Господь -
Всевишній, страшний, великий цар він на всю землю 4 Він підбиває
людей нам, і народи нам під ноги 5 Він вибирає нам спадщину нашу, славу Якова, улюбленого свого 6 Вознісся Бог під оклики веселі, Господь - під голос сурми 7 Співайте Господеві псалми,
співайте; співайт нашому цареві, співайте 8 Бо цар усієї землі - Бог, співайте якнайкраще 9 Бог над народами царює, Бог сидить на своїм святім престолі 10 Зібралися князі народів з
народом Бога Авраама, бо Богові належать земні захисники. Він вознісся велично.
- Вступне слово
Українські народні звичаї і
традиції
Наш народ
має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних
багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та
настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах,
фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них
пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури
окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно
народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими
українці керувались щоденно.
Як і рідна
мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають
Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв,
народжуються діти, які стають вовкулаками.
Дохристиянські
звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на
сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника
врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські,
військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.
Обряди
охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини
баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування,
заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського
господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки,
Спас).
Сімейне
життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в
образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля
являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці,
співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини,
адже за народним уявленням "хата з дітьми - базар, а без них
цвинтар". Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було
якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко
було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду.
Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам -
дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.
Новонароджену,
а особливо хвору чи кволу дитину, треба було якнайшвидше охрестити. У
церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких
надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для
хрещеника другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися дитиною, брати
участь у її вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними
та перебувати у церковному шлюбі.
Після
хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з
порожніми руками.
Говорячи про
сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним
явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини,
якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені
сироти.
Досить довго
на Україні побутував звичай побратимства (посе-стринства) - духовного
споріднення та взаємодопомоги. Цей звичай сягає корінням чи не скіфських часів.
Зазвичай браталися у присутності односельців. Побратимами найчастіше були люди
одинокі. Цей обряд забезпечував допомогу в скрутну годину і прирівнював
побратимів до кровних родичів.
Багатющий
скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та,
нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь,
щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.
Пояснення для праці в груп
-
Як ви
розумієте, що таке звичаї?
-
Особливі звичаї в
вашійсім’ї.
-
Чи є у вашій сім’ї
свята які об’єднують.
-
На вашу думку, чи
справді св’ята так потрібні українцям?
Вільний мікрофон – презентація
праці кожної з груп
(можна використовувати різний спосіб презентації;
ватман, малюнок, театральна постановка і т.п.)
Пояснення теми (цей матеріал для того хто проводить зустріч)
Так як наближається свято Миколая пропонуємо
подивитись про Нього ролик . http://kyrios.org.ua/movies/documentary-movies/9844-mikolaj-chudotvorets-film-online.html
- Д/з
Підготувати подарунок до Миколая та подарувати його
своєму ближньому.
- Молитва
Ти, Господи, з’єднав різні народи у
визнаванні святого Імені Твого. Благаємо Тебе за з’єднання всіх християн і,
зокрема, за християнські народи Сходу. Просимо Тебе, розпали в нас усіх бажання
єдності, щоб ми разом творили одне стадо під проводом одного пастиря. Вчини,
Господи, щоб вони перейнялись наукою своїх святих учителів, які є також і
нашими отцями у вірі. Бережи їх від зла, яке може їх від нас відлучити. Дух
згоди й любові, що є знаком Твого перебування між вірними, нехай прискорить той
день, коли наші бажання зіллються з їхніми, щоб таким чином кожний народ усякої
мови пізнав і прославив Господа нашого Ісуса Христа, Твого Сина. Амінь.
- Чай і щось смачненьке))
- Привітання та початкова молитва
- Вступне слово
- Праця в групах
- «Вільний мікрофон»
- Підсумок
- д/з
- молитва
- чай і щось смачненьке
Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.
Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки, Спас).
Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням "хата з дітьми - базар, а без них цвинтар". Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам - дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.
Новонароджену, а особливо хвору чи кволу дитину, треба було якнайшвидше охрестити. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для хрещеника другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися дитиною, брати участь у її вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними та перебувати у церковному шлюбі.
Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.
Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.
Досить довго на Україні побутував звичай побратимства (посе-стринства) - духовного споріднення та взаємодопомоги. Цей звичай сягає корінням чи не скіфських часів. Зазвичай браталися у присутності односельців. Побратимами найчастіше були люди одинокі. Цей обряд забезпечував допомогу в скрутну годину і прирівнював побратимів до кровних родичів.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.
Вільний мікрофон – презентація праці кожної з груп
- Молитва
Немає коментарів:
Дописати коментар